Села, як люди: кожен з них різне, кожне має свою біографію і, разом з тим, лише йому притаманну візитну карточку, історичні місця й пов’язані з ними події сивої давнини.
Згідно з геоморфологічним районуванням України територія села Красилівка входить до складу Передприкарпаття. Село розташоване над річкою Опришина, яка є правою притокою р. Ворона.
Особливої привабливості надають йому буйна зелень садів і мальовничі пагорби, що іменуються Циганка та Магура.
Загальна площа, яку охоплює сучасна Красилівка, становить 378,8 га. 629 жителів мешкають у 164-ох дворах. З початку 1940 року по 1954 рік у селі була своя сільська рада. Тодішніми головами села були: Іван Гавадзин, Микола Борисевич, Іван Сидорук . сьогодні Красилівка входить до Старокривотульської сільської ради. Красилівка має вигідне транспортне сполучення і знаходиться на відстані 33 км від обласного центру і 20 км від районного центру. Майже повз село проходить автошлях Івано-Франківськ – Коломия – Чернівці.
Учені лінгвісти, історики по-різному пояснюють походження назви «Красилівка». Старожили кажуть, що така назва пов’язана з річкою Краса, що колись протікала через село. Краєзнавець М. Миронюк доводить, що у давні часи в наших далеких предків існували особові назви світського характеру. Наприклад, Красомир, Красомисл, Краснослав, Красногост та інші. Від них походили імена усіченої форми, такі як: Крас, Краско, Красій, Красич, Краснота, Красята і звичайно, Красило.
Ймовірно від останньої особової назви і походить назва поселення Красилів. Згодом вона змінилась у назву Красилівка. А ще особова назва Крас, Красно тощо означає «красний» тобто «гарний».
Красилівка має цікаву історію. Населений пункт відомий з 1418 року. У1576-1672 рр. у містечку Красилів були мануфактури по виготовленню фарб, барвників; базар, млин, ремісничі крамниці. Про це є згадки у фондах Державного архіву м. Львів.
До м. Красилів примикали численні навколишні присілки, а саме воно у ті часи дотикалося до сучасної Отинії. У 1672 році містечко Красилів було спалене турками. Після відродження стало селом з назвою Красилівка. У народній пам'яті красилівчан збереглися події часів боротьби Українського народу проти польських поневолювачів. Поблизу населеного пункту козацький загін вів бій з поляками. Загинуло доблесне військо, а жителі навколишніх сіл поховали українських козаків у братській могилі. Пізніше тут по обидва боки польової дороги утворились два рівні квадрати, на яких виріс ліс. Людська пам'ять увічнила історичні події у його сучасній назві «Могилковий». У 1490-1492 рр. через Красилівку проходили повстанці Мухи.
До 1848 р. жителі села були кріпаками. 1848 рік відзначився бурхливими подіями. 22 квітня 1848 року Галицьке губернське управління оголосило циркуляр про скасування панщини. На честь цієї події красилівчани встановили пам'ятний знак-Хрест на роздоріжжі теперішніх вулиць Івана Франка та Лесі Українки. До 1945 року кожного року на дев'ятий четвер по Зелених святах до цього Хреста йшла церковна процесія з відправою. Особливо прислужився справі пробудження красилівської громади священик Кароль Маркевич (1824 року народження). Церква стала осередком духовного світла і політичного життя.
У 1848 році уродженець села І. Бориськевич брав участь у роботі Слов'янського конгресу у м. Прага. Він разом з відомим політичним діячем того часу М. Якимовичем утворили організаційну структуру Головної Руської ради у Львові.
При церкві існувало церковне братство, зусиллями якого і було зведено новий храм у 1876 році. У кінці XIX ст. за ініціативою священика Кароля Маркевича громада села звернулась з проханням до Станіславського староства про відкриття в селі читальні «Просвіта».
Як наслідок, у роки Першої світової війни красилівчани були у рядах січового стрілецтва, серед них П. Фрейнак. У період визвольної боротьби галичан 1918-1920. рр. в рядах УГА також були красилівчани, серед них Д. Хомин, а Т. Баб'юк був учасником Листопадового зриву в Станіславові. У житті Красилівки відобразилась історія стражденної України. За панування Австрії і Польщі жителі села зберігали рідну мову, віру, звичаї і передавали їх із покоління до покоління.
